Бібліомікс: "Куріння чи здоров`я - зроби правильний вибір"

              Бібліомікс У Великопавлівській сільській бібліотеці

            "Куріння чи здоров`я - зроби правильний вибір"

            ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ БОРОТЬБИ З ТЮТЮНОПАЛІННЯМ

   

  31 травня кожного року відзначається Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням, встановлений у 1987 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я. У цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

   На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від вживання тютюну планета втрачає понад 5 млн людей.

   В Україні палить близько 11, 5 млн жителів, з них – 9,1 млн чоловіків та 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні – 60% і 11,2%, відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років – є постійними курцями. Більш, як половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

   Всесвітній день без тютюну входить в систему всесвітніх і міжнародних днів ООН.

                                                                      

  «Здоров’я – це нічого, але все без здоров’я – ніщо». Цей афоризм дійшов до нас ще з давніх часів, і він не потребує коментарів. Здорова людина – це така людина, яка життєрадісно й охоче виконує обов’язки, покладені на неї життям, і повністю реалізує свої фізичні й розумові здібності.

   Від чого ж залежить наше здоров’я? Наше здоров’я залежить від таких основних чинників: • Спадковості – на 20 %, • Рівня медицини – на 10 %, • Екології – на 20 %, • Способу життя – на 50 %.

   Спосіб життя – це той чинник здоров’я, який майже цілком залежить від нашої поведінки. Так що половина здоров’я залежить від тебе, тому своє здоров’я можна поліпшувати або псувати.

   Основними складовими здорового способу життя є:

• Фізкультура.
• Здорове харчування.
• Правильний режим навчання та відпочинку.
• Загартовування.

   А такі чинники як вживання алкоголю, тютюнопаління, уживання наркотиків псують наше здоров’я, а також можуть призвести до летальних випадків.

   ПАЛІННЯ ► Чим приваблює паління? Паління асоціюється з дорослістю, компанією друзів, цікавою бесідою, приємною обстановкою. Але вчені з’ясували, що курці проводять дозвілля нудніше і отримують від нього менше задоволення, ніж некурці. Одна з головних причин паління у юнаків – прагнення до самовираження, утвердження власної самостійності, «дорослості». ► Тютюн викликає таку саму залежність, як і «важкі» наркотики – героїн та кокаїн. 85% курців хочуть кинути палити, але вдається зробити це лише 10–15 % з них. ► Паління уражує верхні дихальні шляхи та легені. Подразнення слизових оболонок починається вже в ротовій порожнині. Тютюновий дим також руйнує емаль зубів, призводить до запалення слинних залоз. У тютюні дуже багато канцерогенних речовин, які спричинюють онкологічні захворювання. Паління провокує також серцево-судинні захворювання. Нервова система, кров, органи травлення також страждають при попаданні в організм продуктів горіння тютюну. У жінок, які палять, порушується нормальна діяльність статевих органів, що сприяє розвитку безпліддя. Якщо палить вагітна жінка, в неї народжується дуже слабка дитина зі зниженою вагою, з порушеннями нервової системи, що може проявитися не відразу, а з плином часу. ► Великої шкоди курці завдають не тільки собі, а й усім тим, хто їх оточує (пасивні курці).Вдихаючи тютюновий дим у прокуреному приміщенні, пасивний курець зазнає такого ж впливу компонентів тютюну, що й сусід, який палить, часто з тими ж руйнівними наслідками для здоров’я.

   Тож пам’ятайте: зруйнувати значно легше, ніж створити. Дуже важливо зберегти те, що маємо. Від нас самих залежить, що ми оберемо – шлях до здоров’я чи навпаки – шлях від здоров’я.

                                                     

 

Літературний глобус до дня народження В. О. Коротича

    Літературний глобус у Великопавлівській сільській бібліотеці-філії присвячений 85-річниці               від дня народження Віталія Олексійовича Коротича (1936), українського письменника.

                                   

      КОРОТИЧ Віталій Олексійович (26.V 1936, Київ) — український письменник, публіцист, перекладач. Закінчив 1959 Київський медичний інститут. Працював лікарем. Був головним редактором журналів«Ранок» (1966 — 68), «Всесвіт» (1979 — 86), «Огонёк» (1986 — 91). У 1966 — 69 і 1981 — 86 — секретар правління СП СРСР. Депутат Верх. Ради УРСР 11 скликання. Народний депутат СРСР 1989 — 91. Дебютував 1954 як поет. Перша книжка — збірка поезій «Золоті руки» (1961) — одержала схвальні відгуки М. Рильського, Н. Хікмета. Наступні — «Запах неба» (1962), «Вулиця волошок» (1963), «Течія» (1965), «Поезії» (1967), «Вогонь» (1968), «Можливості» (1970; Республіканська премія ім. М. Островського, 1972), «Перевтілення» (1971), «Щоденник» (1973), «Закон землі» (1975), «Гідність» (1977), «Голоси» (1981), «Закономірність» (1983) та ін. Прийшов у літературу водночас з М. Вінграновським, І. Драчем, Є. Євтушенком, Р. Рождественським на початку 60-х pp. Для поета мислення  характерна інтелектуальна напруга, прагнення розкрити внутрішньо-філософський смисл буття. Інтенсивній праці думки підпорядковані безпосередні життєві враження, далекі й несподівані асоціативні зв’язки, парадоксальні судження, афористична влучність. Своєрідність творчого обдарування, полемічна майстерність Коротича В. О. яскраво виявляються в публіцистиці. У результаті подорожей поета до Канади, США, країн Європи з’явилися книги роздумів над долею планети, про незнищенність людства й миру: «О, Канадо!» (1965), «Зорі та смуги» (1968), «Кубатура яйця» (1977) та «Побачити зблизька» (1980; за дві останні — Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка, 1981). Підсумком поїздок по різних регіонах Союзу РСР стали книги «Мандрівка на край світу» (1974), «Людина у себе вдома» (1974; премія ім. П. Г. Тичини «Чуття єдиної родини», 1978), «Біля витоків світла» (1976). Кількаразово виходив публіцистичний роман «Обличчя ненависті» (1984; Державна  премія СРСР, 1985) — анатомія політики розпалювання холодної війни, осторога проти ядерного безумства. У повістях «Така лиха пам’ять» (1970) і «Метроном» (1982), романі «Десяте травня» (1978) порушуються складні морально-психологічні проблеми. Коротичу В. О. належать також повість «Мости» (1981), ряд сценаріїв, документальних фільмів. Виступає з публіцистичними статтями на актуальні політичні теми. Перекладає з слов’янських, грузинських і англійських мов. Лауреат премії ім. Ю. Фучіка (1984), ряду ін. літ. премій. Окремі твори прозаїка перекладено багатьма мовами світу.

Інформаційний бібліовітраж: " Рідна мова й Україна - найдорожче, що в нас є!"

   Щорічно, 24 травня в усіх слов'янських країнах відзначається День слов'янської писемності і культури на знак подяки та шани двох братів - Кирила та Мефодія - творців слов'янської писемності. Бібліотекарями Великопавлівської сільської бібліотеки було оформлено інформаційний бібліовітраж: "Рідна мова й Україна - найдорожче, що в нас є!" 

    З книг, що висвітлені на виставці можна отримати інформацію про засновників писемності - святих рівноапостольних братів-просвітителів Кирила та Мефодія, які здійснили переклад богослужбових книг з грецької мови, поширювали християнське вчення. Кирилом та Мефодієм було створено дві слов'янські абетки - глаголицю й кирилицю. Одночасно із створенням слов'янської абетки Кирило почав роботу над перекладом давньоболгарською мовою Євангелія, Псалтиря. Місія Кирила і Мефодія та їхніх учнів, як і в цілому їхня двадцятирічна просвітницька діяльність, мала всеслов`янське значення.

    Можна зробити висновок, що тяжко було б уявити сучасне життя без писемності і друкарства, і добре, що досвід минулих поколінь, найкращих думок, відкриттів, почуттів - все це зберігається у книгах. А слов'янські народи, маючи свою писемність, отримали змогу творити свою літературу, фіксувати письмово закони, що, зокрема, було важливим для розвитку державності. Тому той великий подвиг, який здійснили першопрохідці у справі писемності і культури, назавжди залиться неперевершеним для всіх сучасних і майбутніх поколінь.

Виставка-інсталяція: "Вишивана моя Україна"

     Щороку у третій четвер травня Україна святкує День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції.

  В рамках цьогорічного Дня вишиванок Великопавлівська сільська  бібліотека філія підготувала виставку-інсталяцію «Вишивана моя Україна». На виставці представлено старовинний одяг, рушники, вишиванки.  Відвідавши виставку-інсталяцію ви дізнаєтесь про історію свята, традиції святкування, дізнаєтесь що символізує вишита сорочка, традиції вишивки української сорочки.

У  невичерпній  спадщині  духовної  культури  українського  народу  є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. Українська вишита сорочка втілює в собі одну з основних функцій, якої дотримувалися з давніх часів, — бути оберегом, а вишиванка — це не тільки символ краси, молодості, наслідування, а й наш генетичний код.

Історія української вишиванки – це історія українського народу. З вишиванки, як з книги, можна зчитати, якими талановитими були і є українці, якими гарними були господарями та майстрами, як бідували, коли Україну захоплювали чи намагалися зруйнувати, чи коли знищували нашу культуру і сам ген українства (заборона одягати вишиванки, виключення з університету, ув’язнення, позбавлення майбутнього…).

Вишиті  сорочки  та  вишиванки  будуть  оберігати  нас,  наділяти  силою рідної землі, тому що символи, вишиті на них, мають глибоке значення, яке закладене тисячі років тому.

  Вишиванка – це символ, який єднає українців і презентує Україну у світі. Вишиванка – це генетичний код та дрес-код української нації.

Виставка-реквієм: "Біль і трагедія українського народу"

     Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам’яті жертв політичних репресій. В цей день згадують тих, кого вбили, скалічили або травмували в роки Великого терору Йосифа Сталіна.

   Великопавлівська сільська бібліотека філія підготувала виставку-реквієм: "Біль і трагедія українського народу" 

   Зазначимо, Великий терор – це масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

     За період Великого терору на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).

                    10 фактів про Великий терор в Україні

1. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних там громадян.

2. Інші місця масових поховань жертв Великого терору політичних репресій 1937–1938 рр. – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 р. також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

3. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року,  коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкаведисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

4. 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та людей, долі яких пов’язані з Україною.

5. НКВД УРСР розташовувався у Києві у 1934–1938 рр. у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат (згодом – Жовтневий палац), у 1938–1941 рр. по вул. Короленка (нині – Володимирська), 33. Київський міський відділ та управління НКВД по Київській області розміщувались по вул. Рози Люксембург (нині – Липська), 16.

6. У 1955 р. КГБ при РМ СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс, в якій дав вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їх рідні «померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в загсах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – вигадані».

7. В рамках Великого терору НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція» (25 липня 1937 року), «польська» (11 серпня 1937 року), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців».

8. Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний «почерк» вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи «Наган». Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.

9. Влітку 1937 року введено ряд нормативних документів, які посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР. Показовою є доля колишнього Генерального секретаря харчових справ УНР Миколи Стасюка, який в 1931-му був засуджений на 10 років, а потім дізнався що в 1937 році його дружина Марія була страчена «як дружина петлюрівського міністра».

10. Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. Вдруге цей термін став загальновживаним в часи Великого терору якобінців у Франції в 1793–1794 рр. У СРСР цей термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936-го, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались люди, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.

   Багатьох репресованих реабілітували вже в часи незалежної України. Зараз ще чимало справ тих часів залишаються не вивченими в архівах СБУ. Їх можна досліджувати, шукати інформацію про родичів. Згодом всі документи передадуть в новостворений загальний архів, туди передадуть матеріали з усіх областей. Серед них і більш пізні справи ОУН з Донбасу. 

Викладка літератури: "Василь Стефаник - сила справжнього таланту"

     14 травня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника.

   Він був новатором у літературі, творцем і неперевершеним майстром дуже стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели. Стефаник започаткував в українській літературі експресіонізм - стиль, що передбачає зображення внутрішнього через зовнішнє, зацікавлення глибинними психологічними процесами. Черпаючи тематичний матеріал з добре знаного йому села, Стефаник не бачив суті своєї творчості в описах селянського побуту чи порушенні соціальних питань. Для нього головним в показі "мужицької розпуки" були не побутові й не політичні, а універсальні аспекти людського життя.

     Василь Стефаник написав не так уже й багато - його художні твори вміщаються в одному томику. І все ж ім'я письменника стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаникові новели вражають своєю виключно правдивістю, справжньою оригінальністю і художньою досконалістю. Вже спочатку, як тільки з`явилися перші реалістичні новели письменника, вони захопили і схвилювали читачів. Раділа Леся Українка, що молодий новеліст дуже швидко "став знаменитістю на своїй Батьківщині". Іван Франко в 1901 році відзначав, що з`явився, може чи не найбільший після Шевченка письменник, " яким уже нині можемо повеличатися перед світом", що "його новели - як найкращі народні пісні..."

     Творчість В. Стефаника - не просто майстерне зображення автентичного галицького сільського побуту, політичних обставин того часу, це заглиблення в універсальні аспекти людського життя. Його творчість та манера письма мали великий вплив на розвиток української новелістики.

   З нагоди відзначення 150- річчя від Дня народження Василя Стефаника в читальному залі Великопавлівської сільської бібліотеки організована викладка літератури: "Василь Стефаник - сила справжнього таланту".

Віртуальна інформина: " "Мамо моя рідна і єдина"

                     ДО ДНЯ МАТЕРІ «МАМО МОЯ РІДНА І ЄДИНА»

Віртуальна інформина

«МАМО МОЯ РІДНА І ЄДИНА»:

до Дня Матері

      Травень – місяць, багатий на свята, найпишніша та найпрекрасніша пора весни. І одне з травневих свят в Україні називається просто, але стосується кожного з нас. Кожної людини, яка живе та ходить по землі. День Матері відзначається в нашій країні у другу неділю травня.

Анна Джервіс

     Історія свята така: у 1908 р. молода американка Анна Джервіс із Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Її старання увінчалися успіхом – у 1910 р. штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це – свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама – найголовніша людина для своїх дітей.

     Безумовно, День матері – одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

 

     Мати – найрідніша людина. Ії голос, яким би він не був, мелодійний чи ні, все одно наймилозвучніший. Теплі руки матері – це перше, що відчуває малюк. Ніжні дотики, колискова, ласкаві слова – все це прояви материнської любові, тепла. Мати – це та, хто дала життя, дала можливість з’явитися на цей світ, побачити сонце та небо, пробігтись зеленою травицею, проявити себе у цьому світі. Навіть, коли мама багато чого забороняла робити, життя, яке вона дала, дає можливість проявляти себе, творити у нашому світі, нести у нього свій труд, тепло своєї душі.

     Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

 День матері – це найкраща можливість нагадати мамі, як сильно ми любимо і цінуємо її. Це свято з кожним новим роком стає все більш популярним, і це не дивно, оскільки мама, споконвіку, була найріднішою і найдорожчою людиною для кожного. Незважаючи на те, що існує це свято не так давно, воно вже було схвалено і підтримано мільйонами українців. Протягом цих кількох років, День матері в Україні став чудовим приводом для того, щоб приїхати до мами, або зателефонувати їй, та сказати «спасибі» за її самовідданість, любов і підтримку.

      Існують традиції святкування даного свята в Україні. У нашій державі, цього дня, матінкам прийнято дарувати квіти і цукерки, але все ж кращий з усіх подарунків – це подарунок, зроблений своїми руками. Також, це чудова можливість провести день у сімейному колі: щось приготувати, відправитися на пікнік або зіграти в різні спортивні ігри. Кожну другу неділю травня, на вулицях багатьох міст, жінкам дарують різноманітні подарунки, такі як квіти орігамі, браслети та брошки. Крім України, це свято, відзначається також у всьому світі, причому традиції його змінюються залежно від країни.

    У цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам зі святом. Хай світлом і добром відгукуються у душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість!

Книжкова виставка: "У бронзі і граніті, у книгах і піснях - їх подвиг буде жити у віках"

«До Дня пам'яті та примирення.  До Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні»

 

 8 та 9 травня відзначаються Дні пам'яті та примирення, присвячені пам'яті жертв Другої світової війни в Європі, проголошені  Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН. Символ  відзначення Дня пам’яті та примирення – квітка червоного маку.

Україна долучилась  до всього світу у скорботі за жертвами Другої світової війни. З 2015 року, відповідно до Указу Президента України відзначається  День пам'яті та примирення. Вшанування загиблих розпочинається 8 травня – разом з Європою та світом, і продовжується традиційно 9 травня. Донедавна на офіційному рівні відзначалося лише  9 травня – свято Дня Перемоги. 8 – 9 травня українці доповнюють  свій одяг червоним маком — символом пам’яті майже 8 мільйонів загиблих співвітчизників та 65 мільйонів убитих у Другій світовій війні по всьому світові.

Великопавлівська сільська бібліотека організувала книжкову виставку: " У бронзі і граніті, у книгах і піснях - їх подвиг буде жити у віках".

Документи і книги представлені в експозиції, висвітлюють причини виникнення Другої світової війни,  відтворюють широку панораму подій від початку війни в 1939 році до капітуляції нацистської Німеччини.

В книгах  розглядається внесок України у досягнення перемоги над нацизмом. Майже сім мільйонів солдат в семи арміях – такий фронт виставила Україна в боротьбі проти нацизму.  Українці, що походили з різних куточків України та світу, воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США. Вони були нацистами; служили як у допоміжних формуваннях, так і на передовій Майже всі дістали високі відзнаки країн, за які вони воювали.

На фронтах Другої світової війни тільки в лавах Радянської армії та нацистських загонах загинуло 7130 уродженців Зіньківського району. За роки Другої світової війни загинуло 499 великопавлівчан. При звільненні села від нацистів загинуло 467 радянських воїнів різних національностей, які поховані в братській могилі в центрі села, де споруджено меморіал "Алея Слави".

За ініціативи колишньої завідуючої Великопавлівської бібліотеки Лідії Шпигоцької була видана книга про нашого земляка, Героя Радянського Союзу - С. Г. Фенька "Герої вічно живі"

Наш святий обов'язок - донести до нащадків історичну правду про війну та її героїв, їх подвиги, зробити все для того, щоб ніколи не перервався зв'язок поколінь. Подвиг героїв-переможців у цій жахливій війні непідвладний часу, як й наша щира та безмежна вдячність їм - людям, які виявили нездоланну мужність та незламність духу в боях за рідну землю та  свободу країн Європи.

Книги,  представлені на виставці, допоможуть більше дізнатися про боротьбу нашого народу проти нацизму та вшанувати пам'ять наших дідів та прадідів.