Книжкова виставка-діалог: "Прагнення до свободи - вчора, патріотизм і нездоланність - сьогодні, гідна Україна - завтра!"

 Революція Гідності - 

Проти кривди і зла, 

Проти ницої підлості, 

Що із бруду зросла, 

Проти вічної бідності

На найглибшому дні...

Революція Гідності - 

Проти царства брехні!

     Щороку 21 листопада в нашій країні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, що стали учасниками Революції Гідності 2013-2014 років, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

     З нагоди Дня Гідності та Свободи в Великопавлівській сільській бібліотеці-філії розгорнута книжкова виставка-діалог: "Прагнення до свободи - вчора, патріотизм і нездоланність - сьогодні, гідна Україна - завтра!"

Гордимося своєю мовою і будемо гідними її

 Перейшов усі світи я - 

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов лиш ти є.

Ти велична і проста

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Мово - матері уста.

Іван Багряний

  До Дня української писемності та мови в Великопавлівській сільській  бібліотеці  організована книжкова виставка "Гордимося своєю мовою і будемо гідними її". Вона допоможе нашим користувачам здійснити літературну подорож стежками української писемності. Діти познайомляться з історією походження української мови, народною мудрістю, славетними майстрами рідного слова, з добрими порадниками та помічниками - словниками.

   Рідне слово...Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню. Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної. Що може бути дорожчим для людини за рідне слово? Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця - українська...

З метою поглиблення знань користувачів про рідну мову, щоб показати її красу і багатство, розкрити її необхідність у житті людини, розвивати бажання вивчати українську мову до Дня української писемності та мови в читальному залі всі мають можливість ознайомитися з виставкою.

   Любити, шанувати і плекати рідну мову - святий обов'язок кожного українця. А надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави. Українська мова має в собі історію нашого народу, всю красу і міць поетичного слова. Чудна мелодія солов'я, могутня пісня лісів і полів, дитячий лепет і мамина колискова - звучить в нашій рідній мові і залишається в пам'яті назавжди.

   Варто пам'ятати, що грамотно володіти державною мовою - це обов'язок справжніх українців, які вболівають за державу, за її цілісність і духовну міць. Бажаємо всім утверджувати рідну  мову, дбати, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців. Нехай материнське слово буде для всіх нас духовним джерелом життя і оберегом.

Літературний портрет: "Повернення із забуття"

  3 листопада цього року виповнилося 85 років пам'яті з дня смерті Миколи Костянтиновича Зерова (1890-1937), репресованого українського поета, вченого-літературознавця, перекладача, критика, полеміста, майстра сонетної форми і блискучого перекладача античної поезії уродженця м. Зіньків.

  Микола Зеров народився  26 квітня 1890 року в м.  Зіньків на Полтавщині в багатодітній сім'ї вчителя місцевої двокласної школи Костянтина Іраклійовича Зерова. Молодший брат Миколи - Михайло - став поетом і перекладачем відомим під літературним псевдонімом Михайло Орест. Ще один молодший брат - Дмитро Зеров - став ботаніком, академіком.

 По закінченні Зіньківської школи, де його однокласником був майбутній гуморист Остап Вишня, Зеров навчався в Охтирській та Першій київській гімназіях. У 1909 - 1914 роках - студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.

   1912 року з'явилися друком перші статті та рецензії Зерова в журналі "Світло", газеті "Рада". З 1914 року за наказом попечителя Київського навчального округу Зерова призначено викладачем "давніх мов" до Златопільської жіночої гімназії. З 1917 року Зеров учителює в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та викладає латину. У 1918-1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, працює редактором бібліографічного журналу "Книгарь". З осені 1923 року - професор Київського інституту народної освіти.

1924 року було надруковано "Камену" - першу збірку віршів Зерова.

    Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока майстерність творів Зерова вражали сучасників. Від 1926 року Зеров виступав лише як літературний критик, зосередивши основні зусилля на перекладах та історико=літературних студіях.

    Наприкінці 1934 року Зерова було звільнено з університету. У ніч із 27 на 28 квітня 1935 року Зерова було заарештовано під Москвою.

   20 травня його доправлено до Києва для слідства. Зерова звинуватили в керівництві контрреволюційною організацією і засудили до 10-річного ув'язнення. 

   9 жовтня 1937 року "справа Зерова та ін." була переглянута особливою трійкою УНКВС. Засуджено до розстрілу. Зеров разом з багатьма іншими представниками української культури був розстріляний в селищі Сандармох з листопада 1937 року.

Арт - терапія: "Аплікація - Золоте дерево".

    2 листопада у Великопавлівській сільській бібліотеці-філії для діток-переселенців пройшов захід з арт-терапії: "Аплікація - золоте дерево з природніх матеріалів, який провела мобільна команда міжнародної  гуманітарної організації "Інтерsos". 

   Дітки малювали, спілкувалися, весело проводили своє дозвілля. Такі заходи є особливо важливими у теперішній час, адже вони допомагають дітям та дорослим відволіктись від війни фізично і психологічно.