До 91-річчя від дня народження
Олекси Мусієнка (1935–2002), українського письменника, журналіста
Олекса Григорович Мусієнко народився 25 лютого 1935 року на Полтавщині. У роки сталінського терору втратив усю родину: батько, мати, дід, старша сестра і чотири дядьки були репресовані. З 2-річного віку виховувався у спецпатронаті для дітей «ворогів народу».
Влітку 1942 року, під час німецької окупації України, хлопцеві пощастило добратися до рідного села. Аби не вмерти з голоду, тяжко трудився на різних роботах. Починаючи з вересня 1943 року, став рівноправним колгоспником.
Закінчив школу з золотою медаллю, вступив на перший набір факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
Отримавши диплом з відзнакою, з 1958 року працював у газетній журналістиці. Був редактором газети «Київський комсомолець», працював у видавництві «Радянський письменник».
У співавторстві з Іваном Головченком написав документальні романи-тетралогії: «Золоті ворота» (1962), «Чорне сонце» (1966), «Білий морок» (1970), «Голубий берег» (1978). Детальний опис подій, побудований на реальних фактах, зробив ці твори важливим історичним джерелом.
О. Г. Мусієнко тривалий час обіймав посаду секретаря приймальної комісії Спілки письменників УРСР, а згодом розпочав суто творчу працю.
Незабаром побачили світ твори письменника: повісті «Перевал» (1975), «Спалах» (1976), роман «Багряна вежа» (1982), збірки есе «Пересвіти» (1985), «Український етноцид» (1994), нариси, наукові розвідки на історичні теми тощо.
18 лютого 1988 року газета «Літературна Україна» опублікувала виступ письменника Олекси Мусієнка на зборах парторганізації київського відділення Спілки письменників УРСР, де він поклав провину за масовий голод на Україні на Сталіна, який жорстко вимагав неухильного виконання плану хлібозаготівель. Письменник вперше ввів в обіг термін «голодомор» стосовно голоду в Україні 1932-1933 років.
У 1990 році Олекса Мусієнко очолював комісію Спілки письменників України «Меморіал», з 1992 року – фундацію «Мартиролог України». За десять років очолюваний ним «Мартиролог» підготував двотомник «Олтар скорботи», матеріали до жіночого мартирологу «Тернова ружа» і поминальника української журналістики, випустив у світ книгу «Чорні тюльпани», де пом'януто українців, котрі загинули в Афганістані.
Письменник нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями та Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Помер 28 лютого 2002 року. Похований на Байковому кладовищі.
До дня народження Олекси Мусієнка уродженця села Велика Павлівка користувачі Великопавлівської сільської бібліотеки-філії ознайомилися з книгою Олекси Мусієнка "Багряна Вежа", а також статтею з інтернет-ресурсів: "Олекса Мусієнко - журналіст, письменник, автор історико-документальних романів"
