Історичний альманах: "День хрещення Русі: погляд через віки"

   День пам’яті рівноапостольного князя Київського Володимира Святославовича відзначається 28 липня. Він був онуком святої княгині Ольги, день пам’яті якої відзначають 24 липня.

  Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. У зв’язку з цим 28 липня в Україні — державне свято — День Хрещення Київської Русі.

Народився майбутній князь 954 року в Києві. Період його князювання в Києві тривалий — 35 років — від 980 до 1015 року.

   Існує багато версій щодо часу і місця хрещення князя. Літопис говорить про 988 рік. А ось щодо місця, то найбільша суперечка існує чи в Херсонесі, чи в Києві. Після свого хрещення Володимир наказав киянам хреститися, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Якщо хрещення киян відбулося більш-менш без насильства, то в інших удільних князівствах, як згадує літопис, княжі воєводи хрестили мечем і вогнем.

 Саме тут, у момент першого Хрещення нашого народу князем Володимиром, народилася східнослов'янська православна цивілізація. І саме Київ став містом-основоположником історичної, культурної, моральної й духовної епохи в житті  всіх слов'янських народів, центром християнства, центром духовного збагачення.
За наказом князя збудували чимало храмів, зокрема Десятинну церкву в Києві.

  Проте християнство на українських землях появилося задовго до Володимирового хрещення. Поширення християнства на українських землях датують І ст., пов’язуючи з легендарним перебуванням на Київських пагорбах апостола Андрія Первозваного; його ж перебування з місією в Криму історики загалом не ставлять під сумнів. Більш чіткі історичні дані є про перших християн-мучеників в Криму, зокрема тут загинув мученицькою смертю один з перших Римських архиєреїв Папа Климентій І. Його голову пізніше відшукали св. Кирило та Мефодій.

   Різноманітні джерела говорять про хрещення Київського князя Аскольда у 860 р. під час походу на Константинополь. Є припущення, що тоді ж князь намагався хрестити і киян, навіть привіз єпископів для створення церковної структури. Проте 882 р. його вбили, а релігійна реформа провалилася через сильний спротив язичників.

   Проте християнські спільноти в Києві залишилися, про що свідчить договір Русі з Константинополем, укладений при князю Ігорю в 941 р. Х ст.

І вже нове піднесення християнства на Русі розпочалося при святій княгині Ользі, яка визнана також рівноапостольною.

Натомість на західноукраїнських землях християнство поширилося у ІХ-Х ст. з Моравії, де Церкву заснували рівноапостольні св. Мефодій і Кирило.

  Тому хрещення Русі князем Володимиром було продовженням тривалого процесу християнізації Київської Русі.

Згідно з «Повістю минулих літ», 988 року Київський князь Володимир Святославич під час Хрещення народу  промовив таку молитву: Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, Господи, узнати Тебе, істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на Тебе і на твою силу, одолів я підступи його!

  Офіційним державним святом День Хрещення Київської Русі — 28 липня — став згідно з указом Президента України Віктора Ющенка у 2008 році. Слід додати, що 28 липня вважається днем смерті Князя Володимира, а саме хрещення, найбільш ймовірно, відбулося 14 серпня (за новим стилем).

Книжкова виставка: "Іван Дзюба - український літературознавець, критик, громадський діяч"

  Цього року Україна відзначає два ювілеї - тридцятиріччя проголошення Незалежності та двадцятип`ятиріччя Конституції України. А 26 липня 2021 року літературознавцю, письменнику, громадському і політичному діячу Івану Дзюбі виповнюється 90 років.

 

… Ще не було епохи для поетів,

але були поети для епох!

Ліна Костенко

 

Іван Михайлович Дзюба народився 26 липня 1931 року на Донеччині. Закінчив Донецький педагогічний інститут (1953 р.), аспірантуру Інституту літератури АН УРСР (1956 р.).  Його ім’я  добре відоме і в Україні, й поза її межами, а життєвий шлях є взірцем патріотичного служіння вітчизняній науці й культурі.

Дзюба Іван Михайлович – учений-літературознавець, письменник, громадський і політичний діяч, Герой України (2001). Працював у видавництвах та редакціях журналів і газет. У 1992-1994 рр. – міністр культури України, з 1998 р. – голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

За гострі публіцистичні праці й відкриті виступи на захист української інтелігенції, самвидавські матеріали і за безпрецедентну працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» він зазнав переслідувань і навіть арешту в 1972 р. ( 1973 р. – звільнений, 1990 р. – реабілітований).    

В особі талановитого літературознавця гармонійно поєднуються громадянська мужність, яскраві риси вченого та організатора науки, подвижника культурного і громадського життя, людини виняткової чуйності й душевної щедрості.

Іван Дзюба є автором понад 400 наукових праць, зокрема 14 монографій і збірників статей, присвячених найактуальнішим проблемам історії та сучасного стану вітчизняної літератури й культури, відродженню національної духовності українського народу. Передусім це – «Звичайна людина» чи міщанин?», «На пульсі доби» (1981), «Автографи відродження» (1986), «Застукали сердешну волю» (1995), «Між культурою і політикою» (1998), «Спрага» (2000), редактором 10-томної серії «Україна. Антологія пам'яток державотворення X—XX ст.», упорядником її 5-го тому «Романтики національного відродження (1800—1863 роки)» (2009), співавтором сценаріїв стрічок «Тарас Шевченко.  Заповіт» (1992, 3 с., «Поет і княжна»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 7 с., «На цій окраденій землі»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 8 с., «Душа з призначенням прекрасним»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 9 с., «Доле моя, де ти?»), «Поет і княжна» (1999, у співавт.) та ін.

Його праці, видані в перекладах російською, англійською, французькою, італійською, китайською та іншими мовами, завжди підносили й підносять авторитет української науки, літератури й публіцистики у світі.

До 90-річчя від дня народження І. М. Дзюби (1931), українського літературознавця, публіциста, правозахисника в Великопавлівській сільській бібліотеці філії  підготовлена  книжкова виставка, яка містить  літературу, що висвітлює життя та діяльність І. М. Дзюби, твори, в яких автор виступає як рецензент, перекладач, редактор.

Виставка однієї книги Джорджа Бернарда Шоу

 

      26 липня виповнюється 165 років від дня народження одного із широко відомих у нас зарубіжних письменників англійського драматурга нового часу Джорджа Бернарда Шоу.

   Бернард Шоу - ірландець, який завоював Англію . Він був другим (після Шекспіра) за популярністю драматургом в англійському театрі.

   Б. Шоу став єдиною людиною, яка була удостоєна одночасно і Нобелівської премії з літератури («За творчість, відзначену ідеалізмом та гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з винятковою поетичною красою», 1925 р.) та премії «Оскар» (за сценарій фільму «Пігмаліон», 1938 р.). Однак і тут він вчинив не як усі: прийняв медаль лауреата, а від грошової частини Нобелівської премії відмовився.

    На початку своєї драматургічної діяльності він писав по кілька п’єс, близьких за змістом, і об’єднував їх у цикли. Такими були три цикли, написані у 80-90-і роки: «Неприємні п’єси», «Приємні п’єси», «П’єси для пуритан». Здається, головним, що цінував Бернард Шоу в життя, була свобода - свобода виражати свої думки і чинити так, як хочеться.

Небезпека загрожує тим, хто її боїться, - вважав Шоу і нічого не боявся .

      Бібліотекарі Великопавлівської сільської бібліотеки пропонують вашій увазі виставку однієї книги Бернарда Шоу.

Онлайн-навчання: "Дія. Цифрова освіта"

     В Україні стартував проект "Дія. Цифрова освіта", спрямований на розвиток цифрових навичок громадян.

   Великопавлівська сільська бібліотека активно долучається до реалізації даного проекту.

   Бібліотекарі  надають  доступ до офіційної інформації, консультують та навчають їх користуватися комп'ютером,  онлайновими сервісами, сучасними каналами цифрової комунікації. Щоб і надалі допомагати односельцям опановувати онлайн-платформу "Дія. Цифрова освіта" та вдосконалювати їх навички володіння гаджетами, бібліотекарі самі протестували навчальні програми та отримали сертифікати.

    Кожен відвідувач бібліотеки має можливість пройти навчання на національній онлайн-платформі з цифрової грамотності, яка доступна в мережі інтернет та долучитися до перегляду освітніх серіалів, пройти тести, а після цього отримати сертифікати, що підтвердили їх цифрові навички.

Викладка літератури: "Вірні в житті, вірні у смерті"

               Нарис героїчного життя “Вірні в житті, вірні у смерті”

“Життя – це боротьба,
а боротьба – це справжнє життя”
Олена Теліга

   21 липня 2021 року минає 115 років від дня народження Олени Теліги, української поетеси, громадської та політичної діячки. Її коротке життя було схоже на спалах: “шалена любов до життя і шалена погорда до смерті.

  Чи може бути більш прекрасне і глибоке з’єднання”. Вона увійшла у життя “як в безжурний танок”, а вийшла з нього як мужній воїн.

Саме цій талановитій поетесі та українській патріотці й була  присвячена викладка літератури у читальному залі Великопавлівської сільської бібліотеки

   Життєва дорога Олени Теліги – це Росія, де вона народилася, Україна, де відігралась її головна життєва битва, це також еміграція до Польщі й Чехословаччини, де жила найдовше і писала вірші.  

 В Празі Олена навчалась в Українському педагогічному інституті ім.Драгоманова. Студентський період надзвичайно цікавий, сповнений різноманітних знайомств і зустрічей. Тут поступово, з допомогою друзів, почало кристалізуватися її українське “я”. На одній із вечірок Олена знайомиться  з Михайлом Телігою, високим, вродливим юнаком, який походив з Кубані й був старшиною в армії УНР. Їхнє знайомство переросло в кохання й незабаром вони одружилися.

  Навчаючись у Празі, Олена Теліга розпочинає свою літературну діяльність. Її вірші з’являються на сторінках літературних часописів. Згодом, після знайомства з поетом Олегом Ольжичем, у 1939 році вона вступає до лав Організації Українських Націоналістів. Працює в її культурній референтурі, готує тексти листівок, відозв, летючок, які відправляли в Україну.

   Після початку радянсько-німецької війни у 1941 році Олена разом з Уласом Самчуком повертається до Києва. Тут поетеса одразу поринає в культурне життя, організовує Спілку українських письменників, співпрацює з редакцією “Українського слова”, видає тижневик літератури й мистецтва “Літаври”. Така діяльність українських патріотів не могла бути не поміченою гестапівцями. На неї, як на українську патріотку, полювало гестапо. Почалися арешти, Олена знала, що ризикує, але тікати з Києва відмовилася. Вона пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту 9 лютого він назвався письменником, щоб бути разом з дружиною. І пішов в останню путь з дружиною. Подружні стосунки Олени та Михайла витримали перевірку і життям і смертю…

  Свій останній притулок вони знайшли в Бабиному Яру. Про них можна з упевненістю сказати: вірні в житті, вірні у смерті.

Олена Теліга залишила по собі декілька збірок поезій і великий слід в українській історії.

Книжкова виставка: "Незалежна Україна: шлях до мети"

     16 липня у читальному залі Великопавлівської сільської бібліотеки  відкрилася тематична книжкова виставка «Незалежна Україна: шлях до мети», присвячена 31-річниці від дня проголошення Декларації про державний суверенітет України

     Прийняття Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет було першим кроком на шляху розвитку незалежної Української держави.

Декларація заклала підвалини правової держави в Україні, стала юридичною базою для реформування та модернізації вітчизняного законодавства і державних структур. Цей документ й до сьогодні зберігає статус дороговказної зірки для нашої країни.

   Матеріали, зібрані на виставці розповідають про історію прийняття Декларації, розкривають проблеми становлення та розвитку молодої  української незалежної держави.

 

                  

 

Книжкова виставка: "Все починається з родини"

 

ДЕНЬ РОДИНИ У БІБЛІОТЕЦІ

В щасливі і сумні години,
Куди б нам не стелили шлях,
Не згасне вогнище родинне
В людських запалених серцях

Дмитро Білоус

       Українське свято "День родини" відзначають з 2012 року.
Свято покликане поглибити розуміння питань родини, об’єднати заради врішення всіх найсерьйозніших питань, пов’язане із сім’єю.
          Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові підтримати нас теплом, порадою, допомогою, любов’ю. Родина не мислима без любові. Це головна рушійна сила розвитку людства, те, заради чого існуємо всі ми.



          До дня родини у Великопавлівській сільській бібліотеці оформлена книжкова виставка "Все починається з родини", на якій представлені книги, періодичні видання, з яких Ви дізнаєтесь про традиції української родини, психологію, родинне виховання.

Фольклорне свято: "Ой на Івана, ой на Купала"

    Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят - це свято Івана Купала.

    7 липня у Великопавлівському СБК спільно з Великопавлівською сільською бібліотекою було організоване фольклорне свято "Ой на Івана, ой на Купала". Сама погода дала змогу відсвяткувати останнє свято із літнього обрядового циклу. 

    Силами культпрацівників та учасниками художньої самодіяльності була підготовлена велика розважальна програма. Аматори розважали односельчан своїми виступами, хоч дійство відбувалося не біля водоймища, та всеодно найяскравіше -  стрибки через вогнище,  були. На свято до Великопавлівчан завітав Водяний, який окропив цілющою водою жителів, бажаючи їм щастя, здоров`я, добробуту, миру і всього найкращого їм та їхнім родинам. Святкували всі -  від старого до малого. З радістю водили хороводи, плели вінки, шукали цвіт папороті. 

   Місцеві підприємці порадували смачними шашликами, а діток морозивом та солодкою ватою. 

   По закінченню заморені, але дуже веселі, як годиться за традиціями, стрибали через вогнище і під запальні пісні свято тривало аж до ранку.