Виставка-пам'ять: "Пам'ять нашу не стерти з роками"

"Так починалася війна..."

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і болем

Світ стрепенувся, кров`ю вмить заливсь,

Залився горем, плачем, жалем

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась

Лавіною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась...

    Війна - чорне слово, яке забирало людські життя, руйнувало долі людей та позбавляло їх щасливого майбутнього. Це слово викликає занадто багато тривоги та страху.

    Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала війна, що розпочалась у 1941 році між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом і стала найтрагічнішим етапом Другої світової війни.

   Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

   Кожен раз в цей День ми згадуємо про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані. Вони були, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Вони теж хотіли жити в мирі та злагоді...

   Пам'ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22-е червня 1941-го, 4:00 ранку, мить... і...

   Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам'ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях, за даними проекту Dilova Mova: Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року, вона має назву "День скорботи і вшанування пам'яті жертв Війни в Україні".