До ювілейної дати відомого українського письменника, літературознавця, критика широкого діапазону уродженця С. Велика Павлівка Сердюка П. О. - в Великопавлівській сільській бібліотеці філії бібліотекарями був організований краєзнавчий марафон до 95-річчя від дня його народження.
Павло Олександрович Сердюк - народився 4 березня 1926 року в селі Велика Павлівка, Зіньківського району Полтавської області - був членом Спілки письменників України, викладач Ніжинського державного університету ім. Гоголя, добре розумівся на всіх жанрах красного письма, та поезію любив найбільше. Він мав підвищено-емоційний характер. Здебільшого гарячий, часом нестримний, він, одначе не втрачав внутрішньої рівноваги, його висновки і оцінки ніколи не були скороспілими і невиваженими.
Народився в родині хлібороба. Був відмінником навчання. Перед війною, втратив матір. Після війни працював у колгоспі будівельником, конюхом, орачем, косарем, обліковцем, бригадиром.
Влітку 1946 року вступив на заочне відділення Гадяцького педучилища, учителював у селах району, завідував початковою школою, знову працював у рідному селі як фахівець української мови і літератури, сількор районної й республіканської преси, редактор і диктор місцевого радіомовлення.
Доцент Ніжинського педінституту, член національної спілки письменників України, лауреат премії ім. М. Коцюбинського - це далеко не повний перелік його службових і творчих реалій. Поряд із десятками вагомих публікацій у періодиці, Сердюк випускав грунтовні книги, які користувалися популярністю серед науковців, студентів і читацького загалу.
Павло Олександрович є автором більше 150 критичних та науково-методичних статей.
З 1954 по 1960 рік навчався у Харківському державному університеті, одночасно працюючи вчителем української мови та літератури в рідній школі, а з 1965 року - викладач Донецького університету, згодом Уманського педінституту.
З критичними статтями, рецензіями почав виступати в періодичній пресі ще в студентські роки. В республіканських газетах та журналах друкується з 1961 року.
А через два роки читачі радо зустріли першу книгу нашого земляка - літературно-критичний нарис "Платон Воронько" (1963р.)
В 1970 році виходить його нова книга "Людина в поемі", яка вразила читачів своєю простотою і емоційністю.
Павло Сердюк умів про найскладніші речі розмовляти в дусі вільної, інтимної бесіди, і це робить його статті зрозумілими кожному читачеві.
Багато робив наш земляк по виявленню і вихованню обдарованої, літературної молоді. Багато вихованців літературної студії Ніжинського педінституту, якою він керував, стали професійними письменниками.
Ім`я Сердюка часто звучить на літературних вечорах, його вшановують ветерани і юнь. Цілком закономірно, адже Павло Олександрович був надчудовим камертоном літературного життя, не терпів брехні, фальші, він утверджував світлі ідеали Добра і Справедливості.
Помер 5 квітня 1999 року похований на Савському цвинтарі в Ніжині.
Такий він, наш земляк. Талановитий літературознавець і педагог, наставник і друг тих, хто закоханий у художнє слово.
Немає коментарів:
Дописати коментар