Історичний хроноскоп "Крути...Крути...Крути... довік не забути"

    29 січня - пам'ятний день  в історії України. Це одна із найтрагічніших сторінок в історії України. Молоді юнаки повстали проти більшовицьких загарбників під станцією Крути. У нерівному бою зійшлося дві сили: менша, але мужня і волелюбна, і більша - жорстока і кривава. Українські війська, які складалися зі студентів і учнів старших класів вступили в нерівний бій з більшовицькою Червоною Армією. В умовах відсутності української регулярної армії саме українській молоді довелося стати на захист Батьківщини. Трагічна доля спіткала більшість із них, але померли вони за Україну. 

    Бій під Крутами - став символом патріотизму, героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.

    Героїчному подвигу київських студентів під Крутами присвячений історичний хроноскоп в Великопавлівській сільській бібліотеці: "Крути...Крути...Крути...довік не забути"

Віртуальна книжкова виставка До 70 річчя від дня народження Л. К. Каденюка

                                Віртуальна книжкова виставка

               До 70-річчя від дня народження Л. К. Каденюка

                                            (1951-2018),

       першого космонавта незалежної України, Героя України

     Леонід Костянтинович Каденюк - український льотчик-випробувач 1-го класу, космонавт, генерал-майор авіації, перший і єдиний астронавт незалежної України,народний депутат України 4-го скликання, Народний Посол України, Герой України, Президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем'єр-міністра України та Голови Державного космічного агентства України, Почесний доктор Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича.

    Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Чернівецької області в родині сільських вчителів. Та юний Каденюк не пішов слідами рідних, а обрав кар'єру військового.

    Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Каденюк вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища. Там він здобув диплом льотчика-інженера. Після закінчення навчання в училищі працював там льотчиком-інструктором.

   У серпні 1976 року був відібраний до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи "Буран"

   У 1977 році він закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів та отримав диплом і кваліфікацію льотчика-випробувача.

  У 1977-1979 роках пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію космонавта-випробувача.

  У 1989 році отримав диплом інженера-механіка літакобудівного факультету Московського авіаційного інституту.

   Під час підготовки до космічних польотів та в процесі випробувальної роботи пройшов унікальну інженерну та льотну підготовку. Вивчав космічні кораблі "Союз", " Союз-ТМ", "Буран", орбітальну станцію "Салют", частково орбітальний комплекс "Мир".

  Брав участь у розробці та випробуванні авіаційно-космічних систем, у їх ескізному та макетному проектуванні, а також  у льотних випробуваннях систем.

 Літав більш ніж на 50 типах та модифікаціях літаків різного призначення, в основному - винищувачів, а також на американському тренувальному літаку Northrop Т-38.

  У 1995 році був відібраний у групу космонавтів Національного космічного агентства України.

   Полетів у космос 1997 року на кораблі "Колумбія". У польоті брав участь міжнародний екіпаж. Для цього українець пройшов підготовку до космічного польоту в  NASA на американському космічному кораблі багаторазового  використання як спеціаліст по корисному навантаженню. На кораблі Каденюк виконував біологічні експерименти та вивчав вплив невагомості на рослини. Під час польоту Леоніда Каденюка у космосі побували тризуб, жовто-блакитний прапор та пролунав гімн Незалежної України.

  Повернувшись в Україну, генерал-майор Леонід Каденюк працював у лавах Збройних сил України: обіймав посади начальника управління авіації військ ППО України, помічника Президента України з питань авіації і космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції при Президентові України, радника Президента України з питань авіації і космонавтики.

  У 2002 році Каденюк став народним депутатом України. У парламенті він виконував обов'язки заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань нацбезпеки та оборони.

Перший український космонавт відзначений багатьма нагородами, серед яких - ордени "Золота зірка", "За заслуги" ,"За мужність". Має звання почесного громадянина міста Чернівці.

   Леонід Каденюк - автор п'яти наукових  праць і художньо-публіцистичної книги  "Місія - Космос".

  Леонід Каденюк несподівано пішов із життя 31 січня 2018 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

  Він був першим і поки що єдиним космонавтом незалежної України.

   До 70-річчя від дня народження Л. К. Каденюка бібліотекарі Великопавлівської сільської бібліотеки підготували віртуальну виставку

Виставка-портрет: "Дивний мрійник з очима дитини ..."

     Цими січневими днями минає 130 років від дня народження "дивного мрійника з очима дитини і розумом філософа" - поета світового масштабу Павла Григоровича Тичини (1891-1967). Для нас, його нащадків, це ще одна нагода вшанувати пам'ять митця, по-новому пізнати творчість "яблуневоцтвітного генія України", перечитавши чудові поезії, у яких гармонійно поєдналося слово з музикою, барвами, звуками природи. Понад століття минуло відтоді, як світ побачила перша збірка віршів Павла Тичини "Сонячні кларнети" (саме вона принесла йому заслужену славу та визнання сучасників), але й сьогодні, як і раніше, поезії майстра беруть за душу та бентежать серце читача.

      Павло Тичина з явився на світ 23 січня (за іншими даними 27 січня) 1891 року в селі Піски на Чернігівщині в багатодітній родині Марії Василівни та Григорія Тимофійовича Тичиніних. Це не помилка, справді, саме таким за документами було прізвище митця, позаяк "чомусь батькові забажалось Тичина переробити на Тичинін - і це останнє у мене по всіх документах, кінчаючи середньою школою" (читаємо в щоденникових записах Павла Григоровича). Уже змалечку майбутній поет виявив неабиякий хист до малювання, віршування та музики. Згодом на надзвичайні здібності хлопчика звернула увагу його вчителька Серафима Миколаївна Морачевська. За її порадою в 1900 році батьки віддали Павла до монастирського хору при Троїцькому монастирі в Чернігові, де одночасно хлопець здобув загальну освіту, ставши випускником 4-го класу духовного училища в 1907 році.

     Наступні декілька років життя талановитий юнак присвячує навчанню в Чернігівській духовній семінарії (1907-1913). У цей період Павло продовжував співати в хорі, грав в оркестрі, а в старших класах семінарії навчався малювання у відомого митця Михайла Жука. Саме завдяки Михайлу Івановичу в житті юнака сталася знакова подія, а саме знайомство з Михайлом Коцюбинським у 1910 році, що не могло не вплинути на формування  Тичини-поета. У його щоденникових записах читаємо такі рядки: "З діячів особливо на мене вплинув всією своєю особою Мих. Мих. Коцюбинський". Згодом семінарист став відвідувати мистецькі зустрічі ( так звані " "літературні суботи", які до цього були "літературними понеділками") в  садибі Михайла Михайловича. "Поет між нами", - зауважив Коцюбинський, коли на одному із творчих вечорів юний Павло Тичина прочитав свій вірш "Розкажи, розкажи мені поле...".

     Михайло Коцюбинський став "хрещеним батьком" Павла Тичини в літературі: за його сприяння молодий поет дебютував на сторінках "Літературно-наукового вісника" із віршем "Ви знаєте, як липа шелестить...", а також були надруковані поезії "Де тополя росте...", "Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі". Закінчивши семінарію, юнак переїхав до Києва і вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту, який так і не зміг закінчити через революцію. Під час навчання працював у часописах "Рада" та "Світло", а також був помічником хормейстера в театрі Миколи Садовського. У цей період ( у 1916 році) П. Тичина познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лідією Папарук, із якою побрався аж через 24 роки після знайомства. Продовжував плідно творити: його першою поетичною збіркою могли стати "Панахидні співи" (1915., були надруковані лише в 1993 р.), та натомість у 1918 р. світ побачили "Сонячні кларнети". Цю збірку, до якої увійшли вірші 1914-1918 років, можна вважати епохальним явищем в українській літературі ХХ століття.

     1930 -ті роки ознаменували трагічний злам у житті і творчості поета, що потрапив у лабети тоталітарної системи. У страшну добу сталінських репресій одних письменників розстріляли, других заслали в концтабори, третіх розтлили. П. Тичину репресували  визнанням. Покара славою - одна з найновіших і найефективніших форм боротьби з мистецтвом.

     Тож пам'ятаймо "дивного мрійника з очима дитини і розумом філософа" та вклонімося йому за справді геніальні вірші. П. Тичина помер 16 вересня 1967 року, похований на Байковому кладовищі в місті Києві.

 

Година пам'яті: "Голокост нам треба пам'ятати, адже пам'ять - то є наша совість"

    27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року резолюцію, у якій говориться, що "Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження..." Саме цей документ оголосив Днем пам'яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

   За два дні у вересні 1941 року на околиці Києва розстріляли понад 30 тисяч євреїв. Це була одна з найбільших масових акцій знищення мирного населення під час Другої світової війни. Серед них були євреї, сінти та роми, військовополонені, підпільники. Але євреїв було найбільше: понад 30 тисяч людей. Розстріли в урочищі Бабин Яр стали однією з найбільших масових акцій знищення під час Другої світової війни.

   Полювання на євреїв почалося відразу, як тільки німці взяли Київ: євреїв виловлювали на вулицях, у дворах і били. А наприкінці вересня по всьому місту були розклеяні оголошення, в яких йшлося про те, що всім євреям належить 29 вересня зібратися на розі вулиць Мельникова та Дегтярівської, взяти з собою документи, цінні речі, теплий одяг. За непокору погрожували негайним розстрілом.

   Бабин Яр був обраний німецьким командуванням через наявність там ровів і ярів. Крім того, місце було досить віддалене від центру міста: там легко було сховатися від допитливих, та й пострілів було не чутно.

   Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду і охороняти, як пам'ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.

      Шановні користувачі Великопавлівської сільської книгозбірні!

 Ми дуже раді повідомити,

що наша бібліотека передплатила

періодичні видання на 2021 рік.

Запрошуємо Вас відвідати нашу 

книгозбірню та перегорнути сторінки

улюблених газет та журналів.

Читайте з задоволенням!

1. Зоря Полтавщини

2. Голос Зіньківщини

3. Добрий лікар

4. Добре здоров я

5. Порадниця

6. Добрий господар

7. Порадник господаря

8. Добрий порадник

9. Сімейні поради

10. Задавака

11. Журавлик

12. Вкусно и просто

Онлайн-екскурс: "Під сяйвом синьо-жовтих прапорів Соборність України люд зустрів"

   День Соборності України - приурочений  до Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. 

  Саме  22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві й відбулася ця визначна подія. Над святковою синьо-жовтою Софійською площею тоді лунало величне: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна — в одну Велику Україну».

   Це державне свято стало символом єднання українських земель. І хоча державі тоді таки не вдалося повністю зберегти бажану єдність і незалежність, Акт «Злуки УНР і ЗУНР» став реальним втіленням споконвічної мрії українців про свою суверенну державу. 

  Не зважаючи, на неуспішність Акту возз’єднання та усі перешкоди, ідея Соборності продовжували жити в українських душах, і 22 січня 1990 року мільйони, тоді ще радянських українців вийшли на головні автомобільні магістралі та об’єднались у живий ланцюг від Києва до Львова, святкуючи День Соборності України.

    Вперше на державному рівні День Соборності України  почав відзначатись із 1999 року відповідно до Указу Президента, «враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави».

    Акт «Злуки УНР і ЗУНР» став потужнім виявом волі українців до згуртування, свідченням їх самоідентифікації та становленням народу України, як духовно незламної  політичної нації. 

Це був реальний крок до об`єднання українських земель, який і сьогодні істотно впливає на національно-політичні процеси в Україні. 

   Святкова дата є достатньо символічною й у наші надскладні часи, коли Україну та її націю намагаються морально знищити та роз’єднати споконвіку міцно скріплені духовні зв’язки.

   Як ніколи раніше, День Соборності України - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель!

   З нагоди цієї важливої історичної дати у Великопавлівській сільській бібліотеці оформлений онлайн-екскурс: "Під сяйвом синьо-жовтих прапорів Соборність України люд зустрів"

Книжкова хуртовина: Хай вирує, веселиться зимових свят плетениця!"

  Великопавлівська сільська бібліотека-філія організувала книжкову хуртовину:                                  Хай вирує, веселиться зимових свят плетениця!"

  Різдвяні веселощі з колядками й подарунками під ялинку вже позаду, однак, цикл зимових свят ще триває. Незабаром, 13 і 14 січня відзначатимуть перехід в новий рік за юліанським стилем, або улюблені багатьма свята Маланки й Василя.

На день св. Меланії справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, смачною їжею: багатою кутею на смальці, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо. На Щедрий Вечір, тобто в ніч під старий Новий рік, майже по всій Україні, від Таврії до Гуцульщини, традиційно  ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували й водили «Маланку». Молоді люди одяга­ли чудернацький одяг, пере­вертали кожухи, розмальову­вали обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Основні діючі особи – перевдягнений у дівчину нежонатий хлопець (Маланка) і, навпаки, дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Орач з чепігами (плугом) та ін.

Хлопці та дівчата ходять від хати до хати з новорічними піснями та поздоровленнями. Уся ватага з музиками, що інколи нараховує від 50 до 200 чол., рухається вулицями, стежками, городами, щедрує господарю, співає величальних пісень і зичать благополуччя та щедрого нового року. Найчастіше такі привітання складаються у формі сценок і пісень. Ось приклади найпопулярніших та найцікавіших щедрівок:

«Ой сивая та і зозуленька», "Щедрик".

Щедрий Вечір з багатою кутею, скоромними стравами, цілим комплексом своєрідних ритуалів (ладнання господи, обійстя, величання печі, купання хліба і т. д.) змінює Новий рік - Василь. Уранці на св. Василія самі хлопчики (без дівчаток) з рукавицями, наповненими зерном, засівають спочатку в своїй хаті, потім ідуть до хрещених батьків, сусідів  і родичів. При цьому треба обов’язково побажати: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця, на щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб уродило краще, ніж торік! Коноплі – під стелю, льон – по коліна, щоб вам, хрещеним, голова не боліла! Будьте здорові з Новим роком та Василем! Дай, Боже!». 

«Сію, сію, посіваю»

Отож народних пісень до зимових свят у нас чимало: колядки, щедрівки і новорічні віншування. А все їх різноманіття певно ще ніхто не перелічив і не перелічить. Бо лише в Україні співають побажання кожному окремо: пану - господарю, господині, дівчині, парубкові, батькам, їхнім дітям, порівнюючи їх з сонцем, місяцем, зорями. Згадати, хоча б такі чудові колядки, як:

«Добрий вечір, тобі, пане господарю», "Нова радість стала"

   Отож, бажаємо, щоб і вам ці радісні зимові колядки та щедрівки дарували оптимізм і гарний настрій! Чудових зимових свят!

                                                             

Онлайн-інформація "Нехай лунає в хаті сміх, З Різдвом Христовим вас усіх"

Новорічні та різдвяні свята - це, мабуть, найчарівніший час в році, коли люди поринають в атмосферу дива і дарують собі та своїм близьким незабутню казку.

Тож, бажаємо Вам напередодні Святвечора та Різдва Христового Божого благословення, тепла у Ваших родинах, радості, здоров’я, благополуччя!..

Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створює у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру – Свят-вечір.

 Пшеницю замочують на ніч. Вранці воду зливають, залишаючи лише на два пальці над зерном. Потім пшеницю варять до готовності. До неї додають горіхи, курагу, родзинки, мак і заправляють розтопленим медом за смаком. А потім настає черга приготування дванадцяти святкових страв. Зазвичай це узвар, варений горох, смажена капуста, риба, квасоля, вареники, картопля, гриби, гречана каша, голубці, коржі та пшенична кутя. Ця багата вечеря обов'язково має бути пісною; до столу господиня в основному подає дари саду й городу, щоб таким чином подякувати минулому року за благополуччя родини. 6 січня християни дотримуються посту, моляться, а коли на небі з'явиться перша зірка, сідають усією родиною до багатого столу.