Літературна подорож з Джанні Родарі

 

               Всі виросли з його казками

23 жовтня виповниться 100 років від Дня народження дуже відомої людини – «батька» Цибуліно, Джельсольміно: італійського письменника-казкаря   Джанні Родарі. Бібліотекарі Великопавлівської сільської бібліотеки-філії пропонують вашій увазі маленьку розповідь про цю чудову людину й прекрасного дитячого письменника. 

  Вся творчість італійського письменника й журналіста Джанні Родарі проникнута почуттям радості, від цього прекрасного світу, в якому ми живемо. Сам письменник вважав, що дитяча книжка повинна бути веселою та яскравою як іграшка. Бо іграшки й книжки можуть навчити дітлахів тому, чому вони ніколи не навчаться.

    Народився Джанні Франческо Родарі 23 жовтня 1920 року. В містечку Оменья в Італії. У пекаря Джузеппе Родарі було троє дітей, усі хлопчики: Марко, Чезаре й наймолодший Джанні.  Мама Маддалена й тато Джузеппе намагалися дати своїм синам найкраще: читали, малювали, співали разом з ними. 

 

    Малий Джанні був хворобливою дитиною. Любив музику – грав на скрипці, непогано малював – хотів стати великим художником, й дуже багато читав. Коли Джанні було 10 років помер тато. Сім'я й так була не багата, а тут… Мама разом з синами повертається до себе на батьківщину в містечко Варесотто. Грошей, щоб навчатися у пристойній школі не було, вчився Джанні в семінарії – бо там одягали й годували. Мама вибивалася з сил, щоб прогодувати дітей. А семінарія давала диплом і право бути сільським учителем. Ким тільки не працював Родарі: розносив газети, був гувернантом в багатому домі, вчителював у молодших класах. І це все за не повні 18 років! Мабуть з часом світ дізнався про Родарі, як про педагога новатора, на уроках якого ніхто б не дрімав… Проте він не полишав мрію мати вищу освіту, писав вірші й перші оповідання. Навчався в Католицькому університеті Мілана. Друга світова війна зламала не одне життя. Не пройшла вона й повз Джанні. Захоплення ідеями Муссоліні швидко минуло, особливо, коли загинули його близькі друзі, а брат Чезаре потрапив до концтабору. Джанні приєднався до Руху Опору. Працюючи в газеті «Уніта» Родарі писав вірші і книжки для дітей. Був головним редактором журналу для дітей «Піонер». Саме на його сторінках з`явилися і перші книжки Родарі: «Пригоди Цибуліно», «Книжка веселих віршиків». Уже в 1953 році діти інших країн змогли прочитати і полюбити героїв із «Пригод Цибуліно». А вже мультказка знята в 1961 році й досі не сходить з екранів, й користується заслуженою любов'ю дітей. 

    Мабуть у кожного в дитинстві були іграшки, що зображали героїв «Пригод Цибуліно». У мене й досі зберігаються ялинкові прикраси: Цибуліно, Дядько Виноградинка, Сеньйор Помідор, Кум Гарбуз…Прикрашаєш ялинку – і щоразу повертаєшся в дитинство. 

Не одне покоління захоплювалося його «Казками по телефону» (він розповідав своїй маленькій донці Паолі), а книга «Джельсольміно в Країні брехунів» нікого не залишила байдужим.

   Нарешті до Джанні Родарі прийшло й світове визнання: в 1970 році він отримав премію Г. - Х. Андерсена, як найкращий дитячий письменник. Казки його давали дітям відчуття впевненості в тому, що добро повинне перемогти, а попереду чекає щось хороше. А для дітей, мені здається, це дуже важливо. 

    Навіть не віриться, що Родарі виповнюється 100 років. Герої його книжок живуть поряд не з одним поколінням дітей. Письменник прожив лише 60 років. Сподіваємося, що за все те хороше, що він написам для дітей, для нього десь там є планета «Новорічних ялинок». Отож скажемо Джанні Родарі італійською, щоб він зрозумів: «Non ti dimenticheremo mai» - «Ми вас ніколи не забудемо, сеньйоре Джанні».