Літературний набат "Чорнобиля гіркий полин на серце ліг незримо й тяжко"

     Цьогоріч, 26-го квітня, минає 35 років, як на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа планетарного масштабу, яка є найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Відлуння цієї трагедії відчувається і зараз, а значить ми маємо гідно вшанувати тих, хто поклав своє життя або віддав своє здоров`я за те, щоб ми могли спокійно жити і розбудовувати нашу власну державу.

   Чорнобильська атомна електростанція стала першою атомною електростанцією в Україні. Перед цим довго дискутували, де її зводити. Зупинилися на Чорнобильському районі.

     27 вересня 1977 року став до ладу перший енергоблок, другий спорудили та запустили в рекордно короткий строк, 1981-го  запрацював  третій, незабаром і четвертий енергоблоки. Станція почала перекривати межу в 4 млн. кіловат-годин електроенергії. 1986 року планувалось увести в дію п'ятий енергоблок...

    Була звичайна тиха квітнева ніч напередодні вихідних, коли вже тепло давало про себе знати, і, здається, ніщо не віщувало біди. Станція працювала у звичайному ритмі, передбачалися чергові випробування. І раптом... О 1-й годині 23 хвилини 48 секунд було перекреслено багато державних та особистих планів, навіть майбутніх життів. Вибух на четвертому реакторі. Загинув черговий оператор. По тривозі піднято пожежників на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком. За кілька хвилин прибула підмога з міста. Дано команду направити міліцейські й пожежні сили з району, Києва та області.

   Рівень радіації на території станції відразу  після аварії становив 20-25 мікрорентген на секунду, що більше ніж у 1000 разів перевищувало гранично допустимі норми. У розташованому неподалік від ЧАЕС місті Прип'ять він досяг 4-14 мікрорентген на секунду.

   О 4.50 пожежа була локалізована, а о 6.35 повністю ліквідована. Для запобігання поширенню радіоактивному пилу в зруйнований реактор із вертольотів скидали мішки з піском, суміш піску, свинцю та ін. Доступ радіації на поверхню дещо пригальмували.

    26 квітня була субота. Багато хто порався на городах, хтось поїхав за місто відпочивати до Прип'яті-річки, у самому місті працювали всі установи та підприємства, у яких був робочий день. Про небезпеку ніяких оголошень не давали. Люди тривожно перепитували одне в одного, проте чіткої картини ніхто не знав. Діти навчались у школах, перебували в дитячих садочках, на вулиці. Навіть біля магазинів стояли звичні ятки з продуктами. Тільки наступного дня, 27-го, було організовано евакуацію населення. Орієнтували, що це на 3-5 днів.

   Тоді в зоні аварії перебували й жителі села Велика Павлівка. Це: Сухорада Сергій Олексійович, Паламаренко Михайло Іванович, Крамаренко Григорій Андрійович,  Сарапин Микола Іванович, Фенько Василь Васильович, Загора Василь Костянтинович, Гусак Олексій Миколайович. На жаль, немає в живих ліквідаторів Безноса Олексія Миколайовича, Короля Миколи Івановича та Бондаря Івана Івановича. Вони брали участь у евакуації населення, забезпеченні спокою й порядку. Через дві доби в Прип'яті рівень радіації перевищував норму більше ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора - більше ніж у 110 тисяч.

   Становище було дуже серйозним. Існувала загроза ядерного вибуху. Річ у тім, що розпечена активна зона пошкодженого реактора "висіла".Сам реактор під час гасіння став важким. Внизу в спеціальному резервуарі могла бути вода. Якщо кристал реактора піде в землю, то станеться світова катастрофа.  Робота велася безперебійно. До ранку 6 травня загрозу було ліквідовано.

 До річниці Чорнобильської трагедії в Великопавлівській сільській бібліотеці  бібліотекарі організували літературний набат: "Чорнобиля гіркий полин на серце ліг незримо й тяжко"