Інформ-досьє: "Єдність народу - запорука благополуччя і добробуту держави"

    Щороку, 22 січня у день проголошення Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Соборність українських земель має глибоке історичне коріння, спирається на споконвічну мрію народу про власну незалежну, соборну державу та є  результатом складного і довготривалого процесу її формування.

   День Соборності - Це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель. Лише за умови політичної та економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України в світі. Лише сильна держава та сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов'язані плекати ідеал власної соборної держави  й віддавати йому всі свої сили та здібності. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід  в історичній пам'яті українців. Сьогодні українцям знову приходиться боротися за свою єдність, захищаючи цілісність і суверенітет рідної країни.

    З нагоди Дня Соборності України  в Великопавлівській сільській бібліотеці-філії до дня Соборності України в читальному залі для користувачів бібліотекарі провели інформ-досьє: "Єдність народу - запорука благополуччя і добробуту держави". А ще, відбулися голосні читання та малювання малюнків. 

Викладка літератури: "Кіборги на захисті Вітчизни"

      20 січня - Всеукраїнський день пам'яті героїв-"кіборгів", які в січні 2015-го, в найзапекліших боях воювали за Донецький аеропорт.

    Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли проросійські терористи та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські силовики, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.

   За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників Донецького аеропорту назвали "кіборгами", а форпост українських кіборгів став символом української мужності, оплотом українського духу. У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90 - го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку "Дніпро-1", вояки Добровольчого українського корпусу(ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деякими із них - посмертно.

   18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-"кіборгів", які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу - цей об'єкт був повністю зруйнований і не придатний до оборони.

За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули понад 200 військових. 

    Сьогодні, 20 січня, з ініціативи самих "кіборгів", які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам'ять загиблих побратимів. Вічна пам'ять, вічна слава і честь захисникам України!

    До дня пам'яті захисників Донецького аеропорту на абонементі Великопавлівської сільської бібліотеки-філії бібліотекарі підготували виставку, присвячену "кіборгам" : "Кіборги на захисті Вітчизни", а ще, присутні переглянули документальний фільм: "48 годин із кіборгами".

Пізнавальна мандрівка: "Його душа світилася зорею"

 Поезія -це мистецтво, що торкається найпотаємніших струн людської душі та зцілює серця. Поети, як чарівники, грають словами, а разом з тим - і нашими почуттями. Вони окрилюють, розчулюють, надихають, закохують...

     7 січня виповнилося 90 років від дня народження видатного українського митця, якого літературні критики називали "поетом без каменю за душею" - Василя Симоненка.

Для своїх користувачів бібліотекарі  Великопавлівської сільської бібліотеки-філії підготували пізнавальну мандрівку: "Його душа світилася зорею"

Навряд чи можна знайти серед життєписів поетів-шістдесятників долю яскравішу й водночас трагічнішу, аніж у Василя Симоненка. Короткий спалах його життя став незгасною зіркою його поезії. За 28 років, відміряних йому долею, Симоненко реалізував себе як поет "Тиша і грім" - єдина його прижиттєва збірка, прозаїк (збірка новел і оповідань "Вино з троянд"), казкар ("Подорож у країну Навпаки", "Цар Плаксій та Лоскотон", Казка про Дурила"). У 1964 році вийшла посмертна збірка "Земне тяжіння"; у 1981 році - книга вибраного "Лебеді материнства".

На одному з літературних вечорів Василя попросили розповісти про себе. "Я - українець. Оце і вся моя біографія", - відповів поет. Він прийшов до нас провісником нової доби України. У поезії В. Симоненка - щирість інтонації, чітка визначеність позиції; ніжність і побожна любов до матері-України; мотиви народної пісні; романтизм молодості та незламна віра в українську націю:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніщо не перекреслить мій народ!

Тому патріотична лірика  посідає особливу нішу у літературній спадщині поета. Симоненко вважає себе повністю відповідальним за долю України:

Я живу тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе й перейду...

    Поетичні шедеври "Ти знаєш, що ти - людина?", "Україні", "Лебеді материнства", "О, земле з переораним чолом...", "Де зараз ви, кати мого народу?.." - ніби фрагменти однієї виболеної думи про долю свого народу, синівську відданість йому. Саме ці твори зазнали найбільше цензурних і редакторських правок. 

    Олесь Гончар дав високу оцінку Витязю молодої української поезії: "Непідробна глибока народність органічно притаманна його творчості, його поглядам на світ і на життя, на своє місце в ньому. Його поезія живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, - нині вже оновленої, незалежної, соборної...".

Народознавчий калейдоскоп: "Водохреща йде до нас"

    4 січня в читальному залі Великопавлівської сільської бібліотеки-філії бібліотекарями був організований народознавчий калейдоскоп: "Водохреща йде до нас". Бібліотекарі розповіли про свято Водохреща, познайомили з легендою про хрещення Ісуса Христа, народними прикметами та традиціями святкування Богоявлення у різних країнах світу.

    Свято Водохреща ще називають святом Водосвяття, Хрещення, Ордань, Богоявлення Господнє. Цей звичай прийшов до нас на Україну разом із християнством і став традиційним святом нашого народу. Деякі традиції дотримуються тільки частиною людей, деякі - й зовсім забуті. Але ритуал очищення водою на Водохреща користується майже такою популярністю, як Різдво. У ньому беруть участь не лише віруючі люди, але й всі охочі. Адже вважають загартування холодною водою корисним для здоров`я.                   

       Запрошуємо всіх бажаючих переглянути   викладку літератури, де можна ознайомитися із звичаями, традиціями, прикметами, цікавими різдвяно-новорічними розвагами українців.

                                        Шановні користувачі бібліотеки!

    Великопавлівська сільська бібліотека-філія щиро вітає вас з наступаючим Новим роком! Бажаємо, щоб він був безумовно успішним, безсумнівно Переможним, везучим та неймовірно щасливим. Нехай новий 2025 рік принесе лише радість, здоров`я, щастя і любов. Люди навколо стануть більш дружелюбними, світ - яскравішим, справи - легшими, дружба - міцнішою, любов - сильнішою. Нехай серце співає, творить і любить! І, щоб обов'язково в  Україні наступив Мир!

Зі святами!

Виставка-колаж: "Магія зимового читання"

    Працівники Великопавлівської сільської бібліотеки-філії напередодні новорічних свят підготували книжкову виставку-колаж "Магія зимового читання". Поринути в зимову атмосферу допоможуть книги. Можете собі уявити  зиму без Різдва, сповненого ароматів, смаків та незабутніх традицій? Авжеш, ні! Варто розгорнути книжку 13 різдвяних історій і все навколо сповниться різдвяним духом, адже в ній йдеться про справжні різдвяні чари. Зачаруватися зимовою казкою, повірити в чаклунство й просте людське добро читачі зможуть у нашій книгозбірні.

    Готуючись до свят, не забудьте відвідати бібліотеку, щоб отримати запас магії зимового читання.

Народознавчий флешмоб: "Мов берегиня вроди - хустка з давен у нашій стороні"

     7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки. Це неофіційне свято, яке почали відмічати зовсім недавно.

    Засновано свято з метою об'єднання жінок різних професій, віку та національностей для збереження українських традицій. Адже здавна в українських сім'ях оберегом, символом кохання та злагоди служила саме хустка. День української хустки почали відзначати п`ять років тому з  ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України.

   Хустка для українок - це не просто головний убір, це річ символічна, знакова, і є нашою культурною спадщиною. Хустка поєднувала жіночі покоління і передавалася як сімейна цінність від матері до дочки, це була родинна реліквія.

   Дівчата та жінки раніше носили хустку протягом усього року. Водночас вона стала обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального становища жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші - темні, вдови - чорні. Це також свідчило про рівень достатку сім'ї, адже заможні жінки покривали голову хустками з дорогих тканин, бідні - з дешевших.

   Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Дивовижні, неповторні, з фантастичними кольорами та казковими візерунками, делікатними сюжетами та неймовірною колірною гамою. Вони посміхаються мальвами та підморгують таємничими орнаментами. Хустка - це й вузлик з вечерею для хрещених батьків і подарунок нареченому. Хустка на спеченому хлібі, на дитячій колисці... На кожен день і на урочисті події, для першого побачення та для сімейного свята.

    Хустка - особливе вбрання українок. Тут поєднуються стримані кольори та витончені малюнки, яскраві фарби й ніжні візерунки, що відзначають душевність і вишуканість українок, їхню природну красу. Українська хустка - невіддільна частина української культурної спадщини. Вона є оберегом жінки з давніх-давен.

    Великопавлівська сільська бібліотека-філія організувала в бібліотеці народознавчий флешмоб: "Мов берегиня вроди - хустка з давен у нашій стороні"