Поезія -це мистецтво, що торкається найпотаємніших струн людської душі та зцілює серця. Поети, як чарівники, грають словами, а разом з тим - і нашими почуттями. Вони окрилюють, розчулюють, надихають, закохують...
7 січня виповнилося 90 років від дня народження видатного українського митця, якого літературні критики називали "поетом без каменю за душею" - Василя Симоненка.
Для своїх користувачів бібліотекарі Великопавлівської сільської бібліотеки-філії підготували пізнавальну мандрівку: "Його душа світилася зорею"
Навряд чи можна знайти серед життєписів поетів-шістдесятників долю яскравішу й водночас трагічнішу, аніж у Василя Симоненка. Короткий спалах його життя став незгасною зіркою його поезії. За 28 років, відміряних йому долею, Симоненко реалізував себе як поет "Тиша і грім" - єдина його прижиттєва збірка, прозаїк (збірка новел і оповідань "Вино з троянд"), казкар ("Подорож у країну Навпаки", "Цар Плаксій та Лоскотон", Казка про Дурила"). У 1964 році вийшла посмертна збірка "Земне тяжіння"; у 1981 році - книга вибраного "Лебеді материнства".
На одному з літературних вечорів Василя попросили розповісти про себе. "Я - українець. Оце і вся моя біографія", - відповів поет. Він прийшов до нас провісником нової доби України. У поезії В. Симоненка - щирість інтонації, чітка визначеність позиції; ніжність і побожна любов до матері-України; мотиви народної пісні; романтизм молодості та незламна віра в українську націю:
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніщо не перекреслить мій народ!
Тому патріотична лірика посідає особливу нішу у літературній спадщині поета. Симоненко вважає себе повністю відповідальним за долю України:
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе й перейду...
Поетичні шедеври "Ти знаєш, що ти - людина?", "Україні", "Лебеді материнства", "О, земле з переораним чолом...", "Де зараз ви, кати мого народу?.." - ніби фрагменти однієї виболеної думи про долю свого народу, синівську відданість йому. Саме ці твори зазнали найбільше цензурних і редакторських правок.
Олесь Гончар дав високу оцінку Витязю молодої української поезії: "Непідробна глибока народність органічно притаманна його творчості, його поглядам на світ і на життя, на своє місце в ньому. Його поезія живе, їй відкритий шлях до юнацьких сердець, до народу, до України, - нині вже оновленої, незалежної, соборної...".
