субота, 29 січня 2022 р.

Історичний хроноскоп: "Трагедія Крут крізь призму минулого і сучасного"

    29 січня - День пам'яті героїв Крут. Український народ щороку вшановує пам'ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва, яку небезпідставно порівнюють зі всесвітньо відомим боєм під Фермопілами, стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата - 29  січня 1918 року - днем національної трагедії.

    До цієї дати 29 січня у Великопавлівській сільській бібліотеці-філії був проведений історичний  хроноскоп: "Трагедія Крут крізь призму минулого і сучасного" була створена книжкова виставка, діти мали змогу переглянути фільм присвячений цим подіям. Бібліотекар доступно розповіла присутнім про бій під Крутами, наголосивши на тому, що 29 січня 1918 року - це не лише день скорботи за українською молоддю, а й  день величі духу української нації. Жертовності та героїзму Крут забувати не можна.

   Сьогодні, коли вирішується доля України, молодь, як і колись, у далекому 1918-му, перебуває в перших рядах боротьби, і не випадково, що боротьба ця проходить саме на  Сході України. У цій борні нас надихають слова великого Кобзаря: "Борітеся - поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!".

Любіть Україну, як вірні сини,

Віддати життя їй готові є,

Як юні сини, що життя віддали

Під Крутами всі, як Герої...




















пʼятниця, 28 січня 2022 р.

Інформхвилинка: "Наш прапор єднає наші серця"

    28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову "Про Державний прапор України".

    Ним став саме національний синьо-жовтий стяг. "Затвердити Державним Прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої- синього кольору, нижньої - жовтого кольору, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3" - саме ця дефініція була затверджена Постановою Верховної Ради  України.                                 

                                                       






Інформаційна година: "Пам'яті жертв Голокосту"

      27 січня щорічно відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Голокост - це події, пов'язані з великими людськими втратами. Це страшне, нелюдське явище, яке відбулося в 1933-1945 роках і призвело до умисного винищення однієї третини євреїв, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в нацистській Німеччині - не повинно повторитися.

     Починаючи з середини ХХ ст. слово  "Голокост" стало загальновживаним по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення, розпочатого Гітлером, та винищення нацистами під час Другої Світової війни євреїв та інших народів Європи.

     До Дня пам'яті жертв Голокосту в Великопавлівській сільській бібліотеці відбулася інформаційна година "Пам'яті жертв Голокосту".





пʼятниця, 21 січня 2022 р.

Історичний хронограф: " В єднанні сила і міць держави"

Яка ж вдалась сьогодні днина!

Що хочеться співать пісень

Моя соборна Україна

Знов зустрічає новий день.

     22 січня 1919 року ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. Щороку в цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які словом і багнетом намагалися відродити незалежну соборну українську державу. Саме 22 січня 99 років тому було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Офіційно ж в Україні День Соборності відзначають з 1999 року.

    21 січня напередодні Дня Соборності для користувачів Великопавлівської сільської бібліотеки було проведено історичний хронограф: "В єднанні сила і міць держави".

    Учасники заходу не тільки прослухали історію виникнення свята - Дня Соборності України, а й ознайомились з історичними фактами про Україну, пригадали видатних українців, з цікавістю переглянули книжкову виставку, яка діє в читальному залі. Відповідали на запитання літературно-історичної вікторини: "Як я знаю Україну?" продемонструвавши свої не аби які знання з історії рідної держави.

    Виставка привернула увагу  дітей та запропонувала замислитися над історією нашої країни, сьогоденням та майбутнім українського народу.














































середа, 19 січня 2022 р.

Літературна містерія: "А той третій празник - святе Водохреще"

                                А той третій празник - Святе  Водохреще

                                       Доброго усім дня! Зі святом вас!

    Сьогодні 19 січня - Хрещення Господнє - третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще.

   Опівночі перед  Водохрещем вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. І вважалося, що набрана з річки опівночі перед Водохрещем вода - цілюща; вона зберігалась у "знаючих" селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

    Ще за тиждень перед Водохрещем колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі - "спеціалісти" - прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест. Вранці ж 19 січня у церкві відбувалося Богослужіння. Після нього весь народ ішов процесією на річку до хреста.

  До річки на Водохреще йшли всі:  старі, молоді і діти. Кожен ніс із собою пляшку або глечик на воду. Після недовгої відправи священник занурював в ополонку хрест і освячував воду. Тоді вже можна підходити до ополонки і набирати у свій посуд воду.

   Всі, хто приїздив на "Йордан" кіньми - чи то верхи, чи то саньми - набирали відрами з ополонки воду і напували своїх коней -  "щоб хвороби не боялися та міцніші були".

   Навіть і сьогодні цю воду бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Нею скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі.

    І що цікаво, незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священник занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.

  Тож незабудьте і ви сьогодні набрати собі цієї цілющої води. І нехай у вашій хаті панує добро і щастя! Зі святом!

  Великопавлівська сільська бібліотека-філія запрошує своїх користувачів до бібліотеки, щоб переглянути літературу про звичаї та традиції українців.












пʼятниця, 14 січня 2022 р.

Інформаційний коктейль: "...Здається, я писав завжди"

               "Сьогодні й не скажеш, коли я почав писати, здається, я писав завжди"

                                                             Євген Гуцало 

   До 85 - річчя  від дня народження українського письменника, журналіста, поета і кіносценариста Євгена Гуцала Великопавлівська сільська бібліотека-філія пропонує інформаційний коктейль "... Здається, я писав завжди". А почав писати малий Євген ще з десяти років, коли власноруч збив дерев'яного стола, поставив його коло хати в кущах бузку і день у день  писав за тим столом вірші й оповідання. Свої твори відсилав до редакцій дитячих газет та журналів,  але звідусюди приходили відмови...

   Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року на Віниччині в селі Старий Животів. Його батьки були вчителями, тож у домашній бібліотеці було чимало української та зарубіжної класики. Книги були для хлопця дивовижним містком, що переносив його від страшної післявоєнної сільської бідності до зовсім іншого світу. Першою книгою, по якій він вчився читати, була бабина обтріпана Біблія без палітурки. Саме книжки виробили у майбутнього письменника смак до слова, розуміння справжньої літератури. Та найбільшим учителем Євгена Гуцала було навколишнє життя й чудова подільська природа. Він міг у звичайних речах побачити красу і розповісти про неї іншим. У 1955 році Євген вступає на філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя та успішно закінчує його в 1959 році. Ось і починається справжня літературна кар'єра письменника. 

     Євген Гуцало є лауреатом Державної премії України імені Т. Г. Шевченка та літературної премії імені Юрія Яновського. Його книги перекладені багатьма мовами світу. Євген Пилипович - майстер  найрізноманітніших жанрів у сучасній українській літературі другої половини ХХ століття.

    Шановні читачі з  творами цього прекрасного майстра слова ви можете ознайомитися у приміщенні нашої книгозбірні.




четвер, 13 січня 2022 р.

Духовна криниця українських традицій

                     Духовна криниця українських традицій

    В Україні традиція відзначати старий Новий рік пов'язана ще і з церковними святами. Так, 13 січня відзначається свято Маланки, а 14 січня – день святого Василія. До того ж сучасний Новий рік припадає на Різдвяний піст, а Старий Новий рік – вже ні, тому цей "Новий рік" відсвяткувати можна від душі.

    Вечір напередодні Старого Нового року – Щедрий вечір або Василів день, як його ще називають – збігається з українським народним святом Маланки. Святкування його походить від давнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланки). В українській народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Маланки.



    Кутя – головна обрядова страва цього вечора. На Василя кутю готували щедру, жирну, заправлену смальцем або вершками. Звідси і назва вечора – Щедрий. Вважається, що щедрий та багатий стіл забезпечить господареві добробут на весь рік.

   Обов'язковими частуваннями на столі в цей день були пироги, вареники з сиром, страви зі свинини, млинці, різні ковбаси.

   За новорічний стіл, як і на Різдво, прийнято сідати всією родиною. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був ретельно випраний і чистий. Після вечері, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися та просити прощення, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді. А хлопці, які перед цим "отримали гарбуза", вдруге посилали сватів з надією на згоду.

"Щедрий вечір! Добрий вечір!.."

    На Старий Новий рік хлопці також "водили Маланку" (у багатьох регіонах і досі водять) та ходять із "козою". Зазвичай один неодружений хлопець переодягається в жіноче вбрання й стає "Меланкою", і навпаки, дівчина або жінка – у чоловіче вбрання, як образ "Василя". Серед діючих осіб – дід, баба, циган, циганка, коза, чорт. В масках і обрядових костюмах переодягнені щедрувальники ходять від хати до хати, висловлюють добрі побажання, веселять танцями, жартівливими сценками, щедрують.

   За давнім звичаєм переодягнена молодь, закінчивши ритуальний обхід, вранці йде на роздоріжжя палити "Дідуха" (сніп соломи, що стояв у хаті від Святого вечора до Нового року) та стрибає через багаття. Цей обряд вважався очищенням від спілкування з нечистою силою.

Спалення одного з різдвяних атрибутів - "Дідуха"
На наступний день після Маланки на світанку хлопці йдуть посівати зерном. Беруть зерна в рукавицю або сумку. Найчастіше посівають пшеницею, можна посівати житом, ячменем чи вівсом. Не посівають горохом, бо вірять, що він виник зі сліз Матері Божої, і обрядове посівання ним може спричинити сльози в родині, та гречкою – бо "буде суперечка". Спершу йдуть до родичів і хресних, потім вже до друзів і сусідів. Посіваючи, розкидають зерно по хаті та вітають господарів з Новим роком, причому посівають лише хлопці. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять, 
тільки хлопці.

Дівочі ворожіння

А от дівчата увечері на Старий Новий рік проводили ворожіння та містерії – вважали, що саме у Василів день будь-яке ворожіння збудеться. Традиція старого обряду збереглася й донині. Для тих дівчат, які прагнуть якомога швидше дізнатися про своє майбутнє, існують цікаві рецепти ворожінь.

Ворожіння на цибулинах. Для цього ворожіння потрібна компанія дівчат. Кожна з них бере по цибулині та поміщає їх корінцями у воду, після чого спостерігає – чия цибулина раніше дасть зелені паростки, тій дівчині раніше бути заміжньою.

Щоб дізнатися хто першою стане під вінець, ворожили також на рушниках. За вікно вивішували на ніч рушники – чий до ранку виявиться вологим, та дівчина першою й піде до вінця.

Ворожіння на іменах перехожих. Чи не найпоширенішений серед дівчат спосіб дізнатися ім’я свого майбутнього чоловіка – вийти з будинку та покликати першу зустрічну людину чоловічої статі, запитавши його ім'я. Існувало повір'я: яке ім'я назве незнайомець, таке і зватимуть майбутнього чоловіка.

Ворожіння на гребінці. У цьому ворожінні суджений має прийти до дівчини уві сні. Перед сном треба покласти під подушку гребінець зі словами: "Суджений, ряджений, прийди і розчеши мені волосся". Якщо дівчина уві сні бачить, як чоловік розчісує їй волосся, то в цьому році вийде заміж за того чоловіка, який їй приснився.

Також беруть наперсток солі, наперсток води, змішують і їдять. Лягаючи спати, дівчина говорить: "Хто мій суджений – той пити мені дасть". Суджений уві сні і подає пити.

Ворожіння увечері на Василя й Маланки - дуже давній звичай.

Варіння каші. Після зняття пінки дивилися на кашу – якщо вона червона, повна – буде щастя і врожай. Якщо ж каша дрібна та біла – бути біді. Гарну кашу з’їдали на сніданок, погану ж виливали в річку.

Паперові вісники. На невеликих паперових смужках писали значущі для себе події, наприклад: весілля, народження дитини, гроші, знайомство, переїзд, зміна роботи і так далі.

Ці смужки клали на стінку ємності, в якій була вода. Далі в половинку шкаралупи волоського горіха ставили маленьку свічку і спускали на воду. Не направляючи свічку, чекали, поки вона сама підпливе до папірця. Подія, написана на записці, повинна була відбутися в майбутньому році.

А якщо ви знаєте, про кого мрієте, підпалюють два сірники: якщо згорілі головки будуть дивитися один до одного, то "загадані" хлопець і дівчина будуть разом.

Однак християнська традиція забороняє будь-яке ворожіння. Вважається, що в процесі ворожіння викликається нечиста сила, що може завдати шкоди.

Народні прикмети в цей день

    У перший день Старого Нового Року в будинок першим обов'язково повинен зайти чоловік, саме тому запрошують посівальників-хлопців. Вважалося, що у цей день не слід вимовляти слово "тринадцять", а також рахувати дрібні монети. Кажуть, рахунок монет принесе сльози на весь рік.

    Також багато хто досі вірить, що на старий Новий рік та в Василів вечір не можна нічого давати в борг, інакше весь рік в боргах проведеш. Існує і така прикмета – якщо 14 січня винести сміття, то й щастя з хати винесеш.


У перший день Старого Нового року першим до будинку обов'язково повинен зайти чоловік.

   Люди також говорять і про "погодні" прикмети. За повір'ям, якщо ніч проти Нового року тиха і ясна – буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби. Якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде садовий врожай. Якщо падає м'який сніг – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим.

    На Старий Новий рік усі намагалися бути радісними, веселими та добродушними. Адже як зустрінеш Новий Рік, так і проживеш його. Тож створюйте гарний настрій в оселі та насолоджуйтеся ще одним сімейним святом.

























субота, 8 січня 2022 р.

Вітання від Великопавлівської сільської бібліотеки з Різдвяними святами.

                                                   Шановні читачі, колеги, друзі!

Колектив Великопавлівської сільської бібліотеки щиро вітає вас  з  Різдвяними святами!

  Нехай Ваші серця будуть зігріті любов’ю і теплом, домівки повняться добром, миром, радістю та Божим благословенням. Нехай всі негаразди залишаться в Старому році, а Новий – 2022 рік, буде щедрим на цікаві книги, нові досягнення та перемоги.

   Бажаємо щоб Різдвяна зоря запалила у Ваших серцях вогонь віри та любові, надії та оптимізму, наснаги та невичерпної енергії!

Здоров’я всім нам!